Skip to content

м.Батурин

Батурин - селище міського типу Бахмацького району Чернігівської області.

Фотозвіт дивиться тут...

Комфортабельними автобусами швидко прибули до Батурина; який колись був гетьманською столицею, великим і добре укріпленним європейським містом.

Деякі історики вважають, що територія міста була заселена ще в ХІІ ст., але перша датована згадка про Батурин зустрічається в документах 1625 року. Хоча є версія, що місто засноване в 1575 році. Польський король Стефан Баторій після свого обрання проводить адміністративну реформу на українських землях. Козаки були розділені на полки і сотні. Вводиться новий порядок судочинства і управління. Для резиденції гетьманів було закладене нове місто-фортеця, назване на честь короля - Баторином.

Відомо, що в 1634 році Батурином володів коронний канцлер Речі Посполитої Ю. Оссолінський. А від нього місто перейшло у володіння Любомирських.

Під час повстання Яцька Острянина в 1637-1638 роках багато жителів Батурина брало у ньому участь. А коли почалася війна Хмельницького з Польщею 1648-1654 років, з Батуринської фортеці була вигнана польська шляхта; У 1648 році Батурин стає сотенним містом Чернігівського полку, з 1649 року - Ніжинського, а пізніше - Стародубського полків.

В 1654 році Батурин отримує статус міста з магдебурзьким правом і магістратом. У Батурині до того часу налічувалося 12 млинів, були розвинені ремесла - шевське, ковальське, золотарське.

З 1669 року Батурин стає офіційною резиденцією українських гетьманів - Дем'яна Многогрішного (1669-1672), Івана Самойловича (1672-1687), Івана Мазепи (1687-1708). Це був розквіт міста і фортеці. Будувалося багато споруд, процвітала торгівля та ремесла. Батурин мав понад 20 тис. населення, близько 100 га території, 40 церков і 2 монастиря.

У Батурині діяв Генеральний суд Лівобережної України. Споруда цього суду добре збереглася до нашого часу і називається Будинок Кочубея, по імені Василя Леонтійовича Кочубея, який служив генеральним суддею. Почуваєш себе у цьому будинку недуже комфортно, особливо у підвальному приміщенні, де проводились допити арештантів, дехто, навіть не дослухавши розповідь екскурсовода, швидко виходили на вулицю, на свіже повітря.

Дещо хочеться сказати і про Воскресенську церкву, яка була зведена 1803 року. як усипальниця Кирила Розумовського. По свідоцтвам, лікар, що робив розтин гетьмана, був здивований великим розміром серця, тому і забальзамував його окремо.

У 1927 році склеп було розкрито, і пограбовано нагороди, коштовності, все цінне, що було у склепі. Пізніше ці речі «спливли» в одному з морських музеїв. Місцева влада зачинила склеп. У якому стані тіло, яке було дуже добре збережено на 1927 рік, невідомо, бо нащадки Розумовського заборонили відчиняти усипальницю і проводити будь–які наукові досліди. Зараз храм діє, можна навіть увійти під склепіння. Частина склепіння – урна і барельєф – знаходиться у фондах Чернігівського музею, а плита – у Батуринському музеї.

Незбутнє враження справив на нас палац Гетьмана Розумовського – велична і прекрасна триповерхова споруда, побудована під керівництвом архітектора Ч. Камерона 1799 – 1803 рр. Палац був і є в стилі класицизму, мав восьмиколонний портик грецького іонічного ордера заввишки у два поверхи. До ансамблю входили два двоповерхові флігелі. Усередині палац оздоблено штучним мармуром,прикрашено грандіозними ліпленими карнизами з гіпсу, паркет. Коли Кирило Розумовський помер, будівництво палацу було припинено. Кілька разів у ХІХ – ХХ  робилися спроби реставрації палацу, але… І тільки у 2008 році це вдалося зробити за підтримки Віктора Ющенка. Варто побачити цю красу!

24.08.2018
Об'ява
Графік поселення
Графік поселення 1 курсу ФАКУЛЬТЕТУ ЛІНГВІСТИКИ
29.05.2018
Новина
Запрошуємо всіх на наше свято!
24.05.2018
Об'ява
Додаткові бали
Список розподілу додаткових балів ФАКУЛЬТЕТУ ЛІНГВІСТИКИ          
AdaptiveThemes