Skip to content

Альманах 2009

Світлана Вольштейн, викладач ФЛ кафедри ТПП німецької мови

В разгар снегопада вдруг показалось
Сквозь толщу вод и тоночь фарфоровой чашки
Что ты
Так же близко к
Что ты
Так же близко к развязке.
поправляя шторы на кухне,
замерев. вглядевшись до боли в
вглядевшись в до боли знакомую рухлядь
разбросанных ложек и слов
поправишь прядку, что выбилась из-под,
на
от
душистый висок
глубокое море складка за складкой,
в миндальных глазах
слишком острых для сложных историй
холодный поток
растворяются листики правды
кто писал это –
сам одинок.

* * *

когда у дворников захватывает дух
и открывается осенняя чакра
ты становишься воздухом,
каплями меда,
развешенными по окраинам
подольских больниц,
умлаутами тертых писем.
стайки молитвенных птиц
опадают на дно
слабого города
А водитель десятой маршрутки
забывает вино в автопарке
«странный какой-то
вроде- ты, а на ощупь – не ты», -
тянет шапку на уши
Что же будет, когда жеребенок,
нежности ради,
носом уткнется В бок пустоты?

 

Ірина Красновольська, ЛФ- 61

Посмішка неба

Небо всміхнулось лагідним сонцем,
Ранок із посмішки знову настав,
Промінь зайшов крізь віконце
І ніжно обличчя моє лоскотав.

Я прокидаюсь і бачу навколо,
Світ розмаїття, любові й краси,
Але заплющую знов свої очі,
Потім вигукую: «Годі! Не спи!»

День посміхається знову і знову,
Де б я не була усюди щастить,
Над головою блакить волошкова,
Як же прекрасне життя не любить?

Може погода буде мінлива,
Сонце і дощ, роса і туман,
Але нам варто всі миті любити,
І розуміти, де квітне краса.

Небо заплакало тихим дощем,
Годі душі моїй так сумувати,
Я проганяю з неї весь щем,
Буду завжди посміхатись.

Буду радіти, буду всміхатись,
Щоб не зустріла на своєму путі,
Буду невдачі в житті все долати,
Хай же всміхається сонце мені!

Моя Україно

Моя Україно, ти приходиш в мої сни,
І наче допомоги знов благаєш,
Шукаєш у серцях людей весни,
Бо від зими ти знову знемагаєш.

А холод той живе в серцях людей,
Які не здатні полюбити,
Я чую голос твій у голосі дітей,
Які бажають гідно жити.

Я чую пісню тиху солов'я,
Й не розумію чом вона стиха?
Чому зникає мова моя рідна?
Чому в нас патріотів знов нема?

Чому згасає в небі та зоря,
Якій приречено ще вік світити?
Чому Шевченка Тараса ім'я,
Ми можемо в минулому загубити?

Якщо загубимо ми свою мову,
Забудемо славетних земляків,
То ми не будемо тоді народом,
Бо гине він без корінців.

24.08.2018
Об'ява
Графік поселення
Графік поселення 1 курсу ФАКУЛЬТЕТУ ЛІНГВІСТИКИ
29.05.2018
Новина
Запрошуємо всіх на наше свято!
24.05.2018
Об'ява
Додаткові бали
Список розподілу додаткових балів ФАКУЛЬТЕТУ ЛІНГВІСТИКИ          
AdaptiveThemes