Skip to content

Найкращі переклади олімпіади "Обрії художнього перекладу" 2012

 

Translated by Gerasymenko Vladyslav (group LE-23)

The Hours (extract) By Michael Cunningham

Години (уривок) За Майклом Каннінгемом

 

Залишилось лише купити квіти. Клариса прикидається роздратованою (хоча, насправді, їй і подобаються клопоти такого типу), залишає Саллі мити ванну кімнату і вибігає з квартири, обіцяючи повернутися через півгодини.

Це Нью-Йорк, і надворі кінець двадцятого століття.

Двері вестибюлю відчиняються назустріч червневому ранку, настільки прекрасного, що Клариса зупиняється на порозі, немов на краю басейну, споглядаючи краплі бірюзової води, що падають на плитку, в якій відбивається проміння ранкового сяйва. Вона відчула ту прохолоду, те хвилююче очікування занурення у глибину, яке буває, коли ти стоїш на бортику басейна в момент перед стрибком у воду. Незважаючи на безнадійний упадокГу шумному Нью-Йорку, з його суворою коричневою застарілістю, завжди бувають такі літні ранки; ранки, які заполоняють усе навколо непохитною вірою у краще життя, що це навіть виглядає дещо комічно, нібито герой мультфільму, що без кінця потрапляє у різноманітні халепи, але все ж виходить із них цілим і нездоланим, готовим до нових зрушень. І цього ж червня дерева уздовж Східної Десятої вулиці, що стоять посеред собачого посліду і паперових обгорток, знову породили на світ бездоганне маленьке листя. А на підвіконні бабусі, що живе навпроти, кульбаба пробилась, невідомо звідки, поміж блідо-червоних пластикових гераней.

О, як же це неймовірно, як захоплююче – відчувати життя цього червневого ранку бути здоровою, повною сил, заможною майже до непристойності і поспішати у місто, маючи просте доручення. Вона, Клариса Воган, звичайна жінка (в її віці вже немає сенсу це заперечувати) має купити квіти і влаштувати прийом. Переступаючи поріг, Клариса відчуває, як її черевичок торкається червоно-коричневої, виблискуючою слюдою поверхні першої сходинки. їй п'ятдесят два роки, вже п'ятдесят два, а її здоров'я у такому гарному стані, що це здається неможливим. Вона почуває себе майже так, як почувала себе того дня у Велфіті, коли у вісімнадцятирічному віці відчинила скляні двері і пірнула у такий самий свіжий і ясний літній день, насичений сонячною зеленню. Над очеретом кружляли бабки. Пахло соснами і травою. Річард вийшов за нею, поклав їй руку на плече і мовив: «Ну що ж, здрастуй, Місіс Далловей»

 

Переклад виконала Кичко Оксана, (група JIA-93)

Джеймс Гровер Тербер

Це всюдисуще «Чи знаєте»

Останнім часом мене сильно турбує вираз, який все частіше зустрічається в мові американців , а саме постійне вживання фрази «Чи знаєте ...». Не можу сказати, коли воно почалося, це подібне урагану нашестя паразитичної фрази на розмовну мову, але я тремчу, коли помічаю, як його сенс все більше спотворюється, порушуючи ритм і барабанячи по моїм нещасним вухам. Одного разу минулого літа мій телефонний співрозмовник вимовив цю фразу тридцять чотири рази за п'ять хвилин, як я сам нарахував. Юна леді в Чикаго змогла вставити сім «Чи знаєте ...» в одне гарненько побудоване речення. Чув я цей вираз і далеко на Заході, в Денвері, де, у всьому іншому чарівна жінка, вимовляла його так само часто, як зозуля говорить «Ку-ку». До речі, якщо мова вже зайшла про зозулю, одного разу мене після опівночі розбудила одна з цих пернатих розбійниць, і от я лежав у ліжку рахуючи її кування. Вона дійшла до ста п'ятдесяти восьми, потім раптово вимовила «Ку-» і замовкла на цьому. Хотілося б вірити, що її дружок, дійшовши до межі свого терпіння, нарешті висловив усе, що про неї думає.

Моя невдала звичка рахувати вираз «Чи знаєте ...» просто життя мені не дає. Одного разу, слухаючи радіокоментатора, який зовсім недавно обговорював зустріч Об'єднаних Націй, я вирішив, що божеволію, коли почув, як він використовує вираз «Чи знаєте ...» в якості підмета. І тільки пізніше я усвідомив, що він скоротив англійський вираз Організація Об'єднаних Націй до абревіатури, яка по-англійськи звучить точнісінько так само, як вираз «Чи знаєте ...».

Типовий приклад людини, зараженої вірусом «Чи знаєте ...», виглядає приблизно так. «Позавчора я зустрічався, чи знаєте, з Гаррі Джонсоном, знаєте, колишнім рекламним агентом, який працював, знаєте, в Charteriss Publishing company, і, знаєте, що було досить дивно, він хотів поговорити, про, знаєте, одну справу, про яку ви, знаєте, ніколи не здогадалися б ... »

Це прокляття могло водночас з'явитися на підмостках Бродвею або в Голлівудських фільмах, звідки часто беруться подібні напасті. Близько двадцяти п'яти років тому, або трохи раніше, в мові кіноакторів і акторів театру нерідко зустрічалася фраза «Ви знаєте, що я маю на увазі», яка незабаром була скорочена до виразу «Чи знаєте», що став звичним для нас. Це замінило собою вираз «Бачите» або просто «Бачите», який часто зустрічався в 20-х роках. Ці слова-паразити зазвичай в кінці кінців повністю зникають, але деякі з них залишаються і продовжують засмічувати нашу мову, наприклад, такі як «Ну», «Як би» і «Це». Інші, на щастя, відійшли в забуття. Пам'ятаєте ці вирази минулих років «Ніштяк», «Гей ти, чувак», «Ти що, внатурі», «Повір мені»? Років п'ять тому мова кожного другого звучала приблизно так: «Я влаштувався на нову, типу, роботу, купив собі крутезну тачку з такою навороченою вбудованою штуковиною». А в 1958, практично все, про що б не йшла мова, було «офігенним». Аргументи в суперечці були офігенними, як втім і алергії, розлучення, і навіть любовні романи. Це образне і влучне дієслово робило можливим описати практично все на світі, але зараз воно майже зникло з ужитку, і я дуже сподіваюся, що я не ініціював своїми словами його відродження.

Проти свого бажання я роблю нотатки для можливого в майбутньому виходу книги, яку я назву «Прощавай, правильна мова» або «Занепад і руйнування літературної англійської мови». Я сподіваюся і молюся про те, щоб мені не довелося писати цю книгу. Може бути, що все, або принаймні мова, стане чистішим до того, як буде запізно. Що ж, як би це сказати, типу, я хотів би, але, це...як його…

 

Переклад виконала Ярини Юлія, (група ЛА-03)

Білосніжка та семеро гномів

Рональд Дал

 

Мала Білосніжка утратила мати.

Король, що вдівцем став, почав горювати.

Сказав: «Неподобство! Як можна так жити?!

Як бути мені без моєї дружини?!»

(А королям ледь-ледь можливо

Знайти щось схоже на дружину.)

Король писав у всі журнали,

Що королеву він шукає.

Мільйон дівчат відповідали

І заміж взяти їх благали.

Король підступно посміхався,

Бо конкурс влаштувать збирався.

І так йому вкінці здалось,

Що краще всіх - міс Маклахос.

Вона з собою день і ніч

Носила надзвичайну річ –

Люстерко у мідній оправі.

До того ж, ВОНО РОЗМОВЛЯЛО!

Люстерко це, якщо його питали,

Лише правдиву відповідь давало.

Наприклад, можна було запитати:

«Що будуть сьогодні на ланч подавати?»

Люстерко промовить: «Яєчня сьогодні.

Ще й рис подадуть. Ми не будем голодні.»

Із дня у день, із тижня в тиждень

Примхлива Маклахос Люстерко розпитує:

«Люстерко настінне, скажи-но мені,

Хто найгарніша у світі усім?»

Люстерко щоразу казало те саме:

«За вас, королево, гарніших немає.

Ви - та, що чарує, приваблює, манить.

Від вас хто завгодно всю голову втратить.»

І років із десять це дійство тривало.

Дурна королева нещадно питала.

Аж поки в один день жахливе не сталось:

Люстерко у відповідь інше сказало:

«Тепер, королево, ви наш номер два,

Бо вже Білосніжка гарніша за вас.»

І через це мадам лютує:

«Я це дівчисько закатую!

Із неї шкуру треба здерти!

Негайно має дівка вмерти!»

Мисливця королева кличе

І люто пальцем в нього тиче.

«Гей, ти! Тягни дівчисько в ліс!

Лиш серце щоб назад приніс».

І той Мисливець за наказом

Потяг дитину в ліс одразу.

Та Білосніжка все збагнула

Й можливу смерть свою відчула.

Мисливця жалібно вона молила:

«Будь ласка! Я ж нічого не зробила!»

А той мав ніж напоготові,

Але не зміг малій відмовить.

Він змилувався, пожалів дівча.

Була удача з нею у той час.

Мисливець після даного випадку

Поїхав прямо в м'ясникову лавку.

І там придбав він м'яса шмат,

Волове серце й повернув назад.

Приніс він все це королеві

І в смерті дівчини запевнив.

В цей час Білосніжка шлях в місто знайшла.

Її підвезли, бо ж гарненька була.

Роботу знайшла вона трохи потому:

Сімом милим гномам підмогу по дому.

Колись всі вони кінним спортом займались,

Та зараз на конях лише розорялись

(Коли переможцем не той кінь ставав,

То кожен із них трохи недоїдав).

Цьому Білосніжка поклала межу:

«Ніяких коней, поки я не скажу!»

Вночі вийшла з дому, спіймала машину,

Прийшла до палацу, у рідну хатину

Король підраховує гроші безцінні,

Смакує тост з медом в вітальні дружина,

Лакей та всі слуги вже бачили сни.

Вони б не почули і кроків гучних.

Тому Білосніжка навшпиньки пройшла

И ЛЮСТЕРКО чарівне зі стінки зняла.

І принесла його додому.

Сказала Старшому із гномів

Спитати все, що забажає,

Бо це люстерко геть все знає.

І гном сказав: «Тільки без жартів,

Бо жоден з нас не є багатим,

Назви коня, що візьме Кубок завтра».

«У перегонах в місті Аскот?

Варто Зробити ставку вам на Містлто», -

Люстерко пошепки відповіло.

Дахи всім гномам позривало,

Вмить дівчину розцілували,

І за грошима вирушали:

Робити ставки чимось мали.

Авто продали, все заклали,

І тут, і там напозичали.

(Велика дяка банку Барклейз.

Без нього б чудеса не стались.)

Тоді зробили ставку вдало

І виграли грошей чимало.

Відтоді кожен божий день

Прибутком був для їх кишень.

Всі гноми й Білосніжка мали

Мільйонні статки й показали,

Що гра на гроші - то не гріх,

Якщо обігравати всіх.

 

Переклад виконала Степаненко Марина., (група ЛА-13)

Вільям Шекспір Сонет 130

Не бачу сонця я в очах моєї пані;

Корали червоніші, звісно, ніж її вуста;

І білий сніг, а груди в неї тьм'яні;

Волосся з дроту темне і густе

Краси троянд дамаських білих і червоних

Ти не побачиш на її щоках;

У світі ароматів безліч є чудових,

Якими дух коханої й не пах.

Люблю я слухати коли вона говорить,

Хоч звуки музики приємніші мені;

Чаруюче і легко так богині ходять,

Вона ж ступає твердо по землі.

І все ж, кохана має риси бездоганні

Та не рівня жінкам, про котрих брешуть в порівняннях.

 

 

 

 

 

12.09.2017
Новина
Атестація осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою
Атестація осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою. Детальніше... 
8.09.2017
Новина
22 серпня 2017 року пішов з життя голова профкому співробітників КПІ ім. Ігоря Сікорського Віталій Іванович Молчанов.
22 серпня 2017 року пішов з життя голова профкому співробітників КПІ ім. Ігоря Сікорського Віталій Іванович Молчанов. Детальніше...
29.05.2017
Новина
Додаткові бали
Додаткові бали для нарахування стипендії http://fl.kpi.ua/node/1158
AdaptiveThemes